Звісно, скільки людей – стільки ж і думок, і це цілком закономірно. Але давайте все ж, шановні батьки, спробуємо безпристрасно розібратися разом в цьому насущному сьогодні питанні: ким же є для дошкільнят комп’ютер – ворогом чи другом?

В нашій країні комп’ютер ще в багатьох родинах залишається предметом розваг. А як відомо, діти вчаться на прикладі, тобто з маленьких років вони звикають сприймати комп’ютер як іграшку з більшими можливостями. А між тим на екрані дисплею можуть оживати не лиш тільки герої казок та книг, але й цифри, літери, та навіть предмети оточуючої дійсності. Розвиваючі комп’ютерні ігри та програми влаштовані так, що процес їх вивчення спонукає дитину пробувати, перевіряти, уточнювати, робити висновки, а також коректувати свої дії у відповідності з поточною ситуацією. З часом комп’ютер привчає їх спочатку думати, а потім робити. Таким чином, успішне оволодіння ігровими програмами в дошкільному віці неодмінно дасть віддачу в швидкому та ефективному оволодіння шкільної програми, яка побудована на тому ж принципі.

Другий великий плюс комп’ютерних ігор в тому, що вони дуже швидко та ефективно формують моторну координацію рук, а також координацію сумісної діяльності зорового та моторного аналізаторів. Багато батьків дошкільнят жаліються на незграбність своїх дітей, на те, що вони з трудом повторюють складні фізкультурні вправи. Деякі діти навіть до шести років погано сприймають такі поняття, як право та ліво. Чому ж саме комп’ютер так легко та швидко може допомогти в подоланні цього складного пробілу, для якого навіть досвідченим психологам деколи потрібно декілька місяців? Річ у тому, що у будь-яких комп’ютерних іграх дітям необхідно навчатись нажимати пальцями на ліву та праву кнопку мишки, а дії рук потрібно поєднувати з видимими діями на екрані. Так, зовсім природно, без додаткових спеціальних занять, розвивається необхідна зорово-моторна координація. Таким чином, ми з’ясували, що комп’ютер розвиває безліч інтелектуальних навичок.

Проте… є одне «але». Неможна забувати про золоту середину, про норму. Всякі ліки можуть стати отрутою, якщо прийняті в нерозумних дозах.

Існують чотири головних шкідливих фактора: навантаження на зір, навантаження на кістково- м’язову систему, вплив випромінювання, а також – навантаження на психіку. Тому хотілося б дати ще декілька порад батькам відносно комп’ютерного розвитку та виховання дошкільнят:

• Перш за все, обирайте жанри гри у відповідності з темпераментом та схильностями вашої дитини: одним дітям краще підходять спокійні ігри, іншим – активні, динамічні.

• Дозволяйте довше грати в ігри з пізнавальним змістом, ніж з розважальним. Якщо дитина проявляє ініціативу, намагається вирішити проблему, аналізує ситуацію, що склалась, та робить з неї висновки – така гра, безсумнівно, містить елементи дослідження, а значить і розвитку.

• Тривалість гри вибирайте у відповідності з віком дитини та характером гри. Ритм та тривалість гри повинні бути збалансовані: якщо ритм гри напружений, то гра не повинна бути тривалою.

• Не переривайте гру дитини до завершення епізоду – малюк повинен вставати з-за комп’ютера зі свідомістю успішно виконаної справи.

• Намагайтесь, щоб дитина засвоїла головний принцип тривалості ігрових сеансів – неможна грати в ігри шкодячи життєво важливим заняттям, таким як сон, харчування, відпочинок, фізкультура, ігри на свіжому повітрі і т.д.

• Ні в якому випадку не слід карати дитину забороною на комп’ютерні ігри, а у якості заохочення дозволяти грати «скільки хочеш».