Намагайтеся, щоб вираження вашої до дитини любові не було пов’язане тільки з тими випадками, коли вона була в чомусь успішною: правильно повелася; щось зуміла, дістала гарну оцінку. Не можна, щоб у її свідомості закріпилася небезпечна формула: успіх = похвала = любов. Адже тоді і в дорослому житті вона «зароблятиме» любов і повагу, постійно сумніватиметься в собі. Саме тому так важливо виявляти свої почуття до маляти без усякого на те приводу й навіть у ситуації, коли вона завинила. Важливо звикнути критикувати не дитину, а її конкретний проступок.

Не пред’являйте до дитини завищених вимог, не лайте за погані оцінки. В основі комплексу відмінника може лежати не тільки бажання похвали, а й страх осуду та покарання. Не забувайте, що іноді досить вашого невдоволення, яке діти на інтуїтивному рівні сприймають так само гостро, як і багатослівну, гучну прочуханку. Відсторонений вираз обличчя, насуплені брови, стиснуті губи, холодний тон чи просто невдоволене мовчання — усі ці невербальні знаки «зчитуються» малюком як доказ того, що ви його «вже» розлюбили. Не позбавляйте своє маля впевненості, що ви любите його всяким.

Не прагніть, щоб ваш нащадок був неодмінно кращим за інших. Не випитуйте ревниво, що одержала за останню контрольну Таня-відмінниця; не демонструйте заздрість, що інші діти успішніші. Водночас після ранку не розповідайте малюкові, що він був «ліпшим за всіх». Набагато краще сказати: «Молодець, ти дуже старався». Амбіції, марнославство і честолюбство, безумовно, є двигуном не лише особистого успіху, а й певною мірою прогресу. Але це «граничні» якості, близькі до пороків, тому не варто їх штучно підігрівати. Наскільки краще і здоровіше, якщо двигуном особистісного зростання будуть відповідальність, почуття обов’язку, любов до пізнавального процесу.

Не концентруйтеся на успіхах дитини, більше думайте про те, щоб вона була щаслива, відкрита до навколишнього світу і доброзичлива до людей. Враховуйте можливості маляти, його схильності, здібності, здоров’я. Подумайте заздалегідь, яка може бути ціна можливих високих досягнень дитини. Намагайтеся, щоб їй було цікаво навчатися; заохочуйте її допитливість; виявляйте щирий інтерес до того нового, що вона дізналася на уроці, із книжок чи Інтернету.

Докладіть усіх зусиль до того, щоб малюк умів конструктивно сприймати критику оточуючих. Для початку самі навчіться правильно критикувати — оцінюйте не результат: «Некрасива картинка вийшла», а деталі: «Кузов відмінний! А от малювати колеса тобі треба ще потренуватися». Тоді дитина навчиться не ображатися на критику, а шукати в ній конструктивне зерно і розцінювати як стимул до подальшої діяльності.

Постарайтеся прищепити малюкові здорове ставлення до промахів і невдач як до робочого моменту досягнення мети. Для цього, займаючись разом із ним якоюсь справою, коментуйте процес: «Не вийшло?.. Не страшно, спробуємо ще раз... У чому ж річ?.. Ти маєш рацію, так набагато краще (навіть коли, як і раніше, погано)... Молодець, що не здаєшся... Наступного разу знатимеш, як це робити». Коли малюк підросте, формула може звучати вже по-дорослому: «Ми зазнали невдачі, зате набули досвіду». Дитині дуже пощастить, якщо вам удасться прищепити їй азарт подолання невдачі.

Поступово привчайте дитину мислити й діяти самостійно, вміти об’єктивно оцінювати результати своєї роботи, аргументувати й обстоювати свою думку. Дуже корисною є робота маляти з конструктором, малювання, ліплення з пластиліну. При цьому слід давати йому зрозуміти, що ви поважаєте його думку: «Ти мене переконав, що для крана головне — стійкість». Іноді взагалі уникайте оцінок того, що робить дитина: «Я не зовсім уявляю, якою має бути гармата, але найголовніше, що вона тобі подобається».

Зшийте разом із дитиною м’яку іграшку. Іноді саме такі, часом дуже непрезентабельні вироби стають для маляти улюбленими. І тоді варто підкреслити: «Недоліків у нашого зайця багато, але однаково ми його любимо». Дитині принагідно можна пояснити, що так само, як вона любить саморобного й не зовсім «правильного» зайця, так і мама з татом люблять її, незважаючи на те, що у неї щось не виходить.

Коли дитина піде до школи, постарайтеся, аби тема оцінок посідала в її житті чітко визначене місце. Після повернення маляти зі школи, розпитуйте про новини. Намагайтеся при цьому дивитися на світ її очима. Тоді ви зможете зрозуміти всю важливість повідомлення, що під час уроку математики в клас залетів горобець... На оцінках у вас ще буде час зробити акцент трохи пізніше — коли малюк поїсть, відпочине й візьметься за уроки. Навіть якщо ви досить пізно прийшли з роботи, не запитуйте з порога: «Які оцінки одержав?» Маляті дуже важливо відчувати, що ви цікавитеся ним самим, а не його шкільними успіхами.

А що ж робити, коли вам самим не далекий перфекціонізм? Коли це застаріла психологічна недуга, яка псує життя вам і вашим близьким, то не виключено, що знадобиться допомога психолога, котрий допоможе «розгребти» завали хибних установок, які накопичилися за життя. Але дуже часто досить просто зрозуміти, в чому твоя проблема, аби підхід до життя став здоровішим і конструктивнішим. Якщо увесь час оцінювати себе на відповідність якомусь ідеалові, то можна так ніколи й не зрозуміти — хто я насправді? Постарайтеся змінити свій спосіб думок — і тоді зміниться ваша поведінка, а потім і все ваше життя.