Наприкінці 40-х рoків американський військовий лікар Глен Доман, працюючи у філадельфійському інституті, пізніше названому «Інститутом прискореного розвитку дитини», почав займатися лікуванням дітей травмами мозку. Висновки, до яких він прийшов разом зі співробітниками, схематично можна описати так: стимулюючи один з органів чуття, можна досягти різкого посилення активності мозку в цілому. У першу чергу, хворих дітей (окрім сліпих) вчили читати, показуючи їм картки зі словами, написаними дуже крупним червоним шрифтом, і ці слова гучно вимовляли. Весь урок тривав 5-10 секунд, але таких уроків на день було кілька десятків. Зі сліпими дітьми справа була складнішою, адже перший крок їхньої програми полягав у тому, щоб дати їм можливість бачити хоч би обриси. Як наслідок, коли такі діти починали читати, паралельно з цим, поступово, вони починали рухатися. До навчання за методикою Домана ці діти відставали за всіма показниками фізичного розвитку дітей, а через якийсь час після початку навчання – за вагою, зростом, окружністю голови і грудей на 20% випереджали звичайних дітей.

Систему, розроблену для хворих, Доман спробував застосувати і в роботі зі здоровими дітьми. Своєю працею він довів, що людський потенціал величезний, що ще в дуже ранньому віці дітей можна багато навчити. У його інституті діти двох, трьох, чотирьох років починають читати, чудово опановують математику, стають справжніми ерудитами, і разом з тим чудово розвинуті фізично: вони добре бігають, плавають, лазять. Творчі можливості цих дітей настільки широкі, що сам Доман називає їх дітьми Відродження.

Сутність методики

Мета, яку поставив собі Доман, - «дати дітям необмежені можливості у житті. А здійснення цієї мети буде визначатися тим, що обере для себе дитина, ким вона захоче стати, що сподобається їй з довгого списку можливостей», Доман добре знає, що навчання ефективне лише в період росту мозку. А мозок людини росте до семи- семи з половиною років, але найдужче розвинутий у перші три роки. Відповідно до цього, свою систему він побудував для три-, чотирилітніх дітей.

Глен Доман постулює пріоритет зорового досвіду над усіма іншими способами пізнання світу. З перших днів життя дітям показують серії карток з різних галузей знань, починаючи від написання слів, карток з точками (математика) і закінчуючи зображеннями рослин, тварин, видатних осіб та історичних подій тощо.

Глен Доман виокремлює факти, з яких складаються мови. Вони називаються словами, числами або ж нотами, залежно від того, про яку мову йдеться. Він вважає, що у тому, що стосується завчення голих фактів, діти можуть вивчити все, що ми їм дамо. Більш того, чим вони молодші, тим легше вони завчають. Відповідно до того, ідея «готовності до читання» є безглуздям. Твердити, що дитина готова до читання у п’ять-шість років абсурдне й шкідливе. Готовність твориться в дітях, а якщо не твориться – випадково чи доцільно – не з’явиться взагалі.

Як організоване навчання

Доман рекомендує показувати кожну картку, не залежно від зображення, по 1-2 секунди. Таким чином, весь урок триває 5-10 секунд. Є думка, що краще показувати так швидко, як швидко дитина встигає охопити поглядом усі складові образу, тобто слова і крапки – швидко, а картинки- повільно.

Для навчання читати Доман бере стару англо-німецьку систему: показ і озвучування слова. Він рекомендує білі картки з червоними написами. І радить почати навчання якомога раніше, краще – до року. Але в цьому віці дитина ще мало знає назв предметів, і в цьому випадку дізнається їх з карток, при цьому взнає лише назву, без образу предмета. Якщо ж у нього вже сформувався взаємозв’язок між образом і предметом, то він, швидше за все, все’дно уявить собі за словом предмет (бо ж надто швидко показують і часто змінюють слова, він не встигає до них звикнути).

В міру зростання дитини Доман пропонує збільшувати тривалість і кількість занять, а з 1,5 років починати, наприклад, вивчати японську мову, сучасний живопис і вчити грі на скрипці.

Найбільшою хибою цієї методики є те, що у ній дитина перетворюється з активного учасника процесу навчання у об’єкт. Під час навчання дитина пасивна, працює лише її зорова система, охоплюючи лише інформацію, подану на картках. Дитину вантажать фактами, але не вчать думати (використовувати отримані знання). Страждає емоційний й когнітивний розвиток, оскільки неможна розвивати лише один компонент. «Факт» слід помацати, понюхати, почути, щоб зважаючи на його взаємозв’язки, визначити його місце поруч інших фактів.

Ця методика дуже трудомістка, і віднімає майже весь час дитини, не лишаючи можливості просто побігати, пограти. Доман є категоричним противником іграшок, вважаючи, що на них лише витрачається коштовний час. Крім того, ця методика – комплекс малюнка-підпис, і діти, що звикли так сприймати інформацію, просто не зможуть пізніше слухати текст без малюнків, без них вони будуть нудитися. І призвичаїти дитину до книжок з суцільним текстом буде дуже непросто.

Позитиви – полягають у тому, що дитина засвоює значний обсяг інформації прийнятним для неї способом. А для розвитку творчих і дослідницьких здібностей можна застосувати й інші методики. Також плюсом методики є те, що вона виховує і батьків, пояснюючи їм необхідність займатися з дитиною від народження. Якість методики підтверджується й результатами: у світі вже кілька десятків нобелівських лауреатів, що в дитинстві вчились по Доману.