Микола Зайцев влучно підмітив, що немовля, намагаючись сказати перші слова, ніколи не вимовляє роздільно букви, щоб потім з'єднати їх в склади. І навіть ще раніше, лепечучи своє перше «гу», ніколи не чути окремих літер, завжди тільки склади. Отож, автор виділяє саме склад як основну одиницю будови мови. Склад - це пара з приголосної та голосної, або з приголосної з м'яким знаком, або може складатися лише з однієї букви. Користуючись цими складами, які автор написав на гранях кубиків, дитина починає складати слова.

Набір для читання складається з 60 кубиків, різних за кольором, розміром, і звучанням, який вони створюють. Це допомагає дітям не лише цікаво погратися, а й відчути різницю між голосними та приголосними, дзвінкими і глухими. Кубики виконані з картону, проте поділяються на залізні, деревяні та золоті. Залізні наповнені жилізячками, тому вони дзвенять і позначають дзвінкі, дерев’яні – шарудять і позначають глухі, золоті кубики – це голосні, вони «звучать» мелодійно. Окрім того, кубики розділяються на великі та маленькі, а також різняться за кольором: золоті – жовтенькі, залізні – сірі, деревяні – коричневі. Таким чином з кубиками можна не лише вчитися читати, а й бавитися, дозволивши дитині самій вибирати спосіб гри, в залежності від віку та уподобань.

Також в комплект входить спеціальна таблиця, на якій прописані ті ж склади, лише у площині. Таблиця – великого розміру – вішається на рівні обличчя дорослого. І це не просто примха, адже автор методики велику увагу приділяє здоров’ю дитини, перш за все збереженню зору. Таблиці і поличка висять так високо для профілактики порушень зору й постави. Кубики лежать в купі, не розсортовані, для розвитку вміння швидко переключатися, знаходити потрібний кубик. На великій таблиці все чітко видно, а бавлячись з кубиками не потрібно сидіти на місці, отже дитина також рухається (що важко досягти, коли навчаєшся читати, сидячи в одній позі за книгою). Важливо розуміти, що всі вимоги, що висуваються Зайцевим до проведення занять, науково обгрунтовані. Ознайомитися з ними можна, прочитавши його книги (перш за все - М. О. Зайцев "Письмо. Читання. Рахування"). Повірте, це принесе Вам лише задоволення.

Коли ж починати читати за допомогою кубиків? Тут вкотре варто наголосити, що кожне дитя – унікальне і найважливішим критерієм для батьків має стати саме бажання дитини. Звичайно, можна почати, щойно маля зможе сидіти, але в кожному віці дитина має свої потреби, а у віці до року найважливішою потребою дитини є постійний контакт з мамою. У віці 2-3 років діти, зазвичай, найбільше цікавляться переливанням, пересипанням та створенням такого приємного для них (і копіткого для дорослих) хаосу, із задоволенням імітуючи прибирання, прання та інші повсякденні клопоти своїх батьків. І лише в 3,5-4 роки проявляється зацікавлення до самостійного читання та писання. Без сумніву, цей поділ може бути трохи умовним і не означає, що кубики не варто показувати до 4-ьох річного віку. Ні! Просто для менших – це буде звичайна гра, яку, можливо, варто спробувати «на зуб» чи перевірити, а що ж там всередині? Придивіться уважно до свого малюка і він сам Вам підкаже, коли варто починати.

Багаторічна практика викладачів, що працюють за даною методикою, дозволяє навести таку статистику (за умови проведення занять по 30-60 хвилин 2 рази на тиждень):

- діти 2-3 років починають читати протягом 6-9 місяців;

- діти 4 років – через 16 занять;

- діти, віком від 5 років - через 5-10 занять;

- шести річки – через 4-6 занять;

- дорослі іноземці, не знаючи жодної букви починають складати з кубиків слова, які вимовляє викладач, уже на першому занятті.

Безумовним досягненням автора є також системний підхід до такого предмету, як математика. Пропонована Зайцевим методика заснована на системі таблиць, що занурює дитину в світ чисел і наочно показує йому, яке число з чого складається, якими володіє властивостями, і які дії можна з ними робити. Микола Зайцев в доступній формі розповідає, звідки взялися дріб і ступінь, а також, що можна з ними робити. Ця методика розрахована на дітей віком 3-4 років, але її можна використовувати і для учнів початкової школи. Посібники Зайцева дуже добре підходять усім діткам - швидким і повільним, слабким і сильним. У своїх дитячих садочках Зайцев вважає за краще брати до групи найбільш слабких дітей, і вони дуже швидко наздоганяють загальну групу.

Говорячи про слабкі сторони методики Зайцева (як і, зрештою, будь-якої методики), слід підкреслити, що автор передбачає постійну, систематичну і наполегливу працю як дитини, так і дорослого. Це, певною мірою, виключає використання інших методик, на які у дитини просто бракуватиме сили і настрою. Проте, займаючись раннім розвитком дитини і використовуючи навчання вдома, ми, батьки, не маємо на меті поставити світовий рекорд, а прагнемо задовільнити цікавість свого малюка, підтримати його бажання самостійно читати та показати йому, наскільки захоплюючим є світ книг. Як мінімум. А як максимум – Ви обираєте самі, разом з Вашою унікальною дитиною.

Варто також звернути Вашу увагу на ще один вагомий «мінус» методики Зайцева. Як було наведено вище, що маля одразу вчить склади, і це прискорює процес оволодіння читанням. Але зрозуміти, як одна літера з'єднується з іншого - це значить зробити якесь відкриття. Зайцев позбавляє дитину можливості самому прийти до цього відкриття, відразу пропонуючи готовий склад. До чого це призводить? Логопеди і дефектологи говорять про те, що діти, навчившись читати «по Зайцеву», часто «проковтують» закінчення, не можуть розібратися у складі слова (адже вони звикли ділити його виключно на склади і ніяк інакше). Як результат, уже в першому класі дітей доводиться перевчати, коли починають проходити фонематичний розбір слова. Дитя буде помилятися, цього не уникнути, адже в памяті уже міцно «вкоренилися» цілі склади.

Підіб'ємо невеликий підсумок. У методу Зайцева, безумовно, багато плюсів. І найголовніше, мабуть, полягає в тому, що навчити можна будь-яку дитину. Вік та темперамент значення не мають. Сам Микола Зайцев неодноразово підкреслював: діти навчаються граючись, в тому темпі, який їм підходить. Однак фахівці відзначають, що даний метод більше підходить для дітей, які мислять образно і тому легше сприймають слово або склад вцілому, в той час як аналітичні навички - їх «ахіллесова п'ята».